ДНЗ «Запорізьке МВПУ»

Виховна година за темою:

«Добром души зігріта старість»

Розробила та провела

класний керівник групи 4/15

Землякова Л.Є.

Мета: виховувати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя, поваги до своїх батьків, старших людей; сформувати активну життєву позицію, яка проявляється в дієвій допомозі знедоленим, немічним, стареньким; сформувати в учнів уміння формувати моральні судження; виховувати високі моральні якості.

Епіграф

Нам би про душу хоч не забувати,

Нам би хоч трохи добрими бути.

Вступне слово вчителя

1 жовтня міжнародний день людей похилого віку. Чому сьогодні ми повинні говорити про це свято?

Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра?

Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і жорстокості. Зачерствіли людські серця , заросли ряскою байдужості до чужого горя, чужої біди. Нині великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса і телебачення. Багато фільмів пропагують жорстокість, насильство, злобу, ненависть.

Де ж поділись ті риси, які з давніх-давен жили в характері нашого народу: чуйність і справедливість, уміння розділити чужий біль, допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, захистити старість і немічність, розрадити самотніх.

Але що потрібно зробити для того , щоб ці згадані слова, добрі звички і традиції збереглися навіки?

Невже для того, щоб виіскрити доброту з наших сердець, потрібні землетрус, повінь чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?

Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.

Демонстрація презентації. ( Розповідь вчителя з елементами бесіди)

Яка наука вивчає старіння організму людини?

Геронтологія (з грец. мови геронтос – старіння і логос – наука) – це наука, яка вивчає соціальні, психологічні та біологічні аспекти старіння, його причини та способи боротьби з ним (омолодження). Іншими словами – це наука про старість, про старіння, про тривалість життя, про спосіб життя, що забезпечує довголіття. Геронтологія є комплексною наукою та розвивається на основі міждисциплінарних досліджень.

Основними поняттями геронтології є вік, старіння, старість, довголіття, безсмертя – відображають людські уявлення про життєві процеси, об’єктивні закони життя, а також сильне бажання жити довго. Необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старість.

Старість – закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку.

Старіння – це руйнівний процес, що призводить до зниження фізіологічних функцій організму. Старіння представляє собою постійно розвиваючі і незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння – це перш за все функція часу, його не можна зупинити.

Старість і смерть є неминучими.

У нас старою можуть обізвати жінку і в 70 років, і в 40. Як наука класифікує старший вік?

Ще 1967 року Всесвітня організація охорони здоров’я проводила міжнародний симпозіум у Ленінграді, на якому й було ухвалено відповідну класифікацію.

Відтоді це має такий вигляд: 60 років і більше — літній вік, 75 і старші — похилий вік, 90 і старші — довгожителі, 100 років і більше — столітні. В останні роки у світі з’явилося багато людей віком 110 років і більше, але не в Україні. Відсоток довгожителів у світі зростає швидше, ніж у нас. Тенденції такі, що відсоток 80-річних людей збільшується швидше, ніж усього населення, так само як відсоток 60-річних. В Україні тих, кому 60 років і більше, — 22%, а, за прогнозами ООН, 2050 року їх буде 38%.

Коли старість, на жаль, неминуча, чи є умови, за яких вона може бути благополучною чи навіть щасливою?

Цей вік може бути щасливим, якщо людина має здоров’я, матеріальний добробут, роботу або хобі, від яких вона дістає задоволення, а також рідні й близькі люди, з якими вона може спілкуватися, почуватися потрібною, шанованою, любимою.

Що з цього «набору благополучної старості» мають люди старшого покоління в нашій країні?

Повною мірою передумов для щасливої старості майже ні в кого немає. Одні мають сім’ю, але не мають здоров’я, інші не скаржаться на самопочуття, але їх гнітить матеріальне неблагополуччя, треті страждають від самотності. В Україні всього лише 1% людей похилого віку практично здорові. У цієї невеличкої частини населення життя не обтяжене хронічними захворюваннями, такими як ревматоїдний артрит, хронічні патології серцево-судинної системи — ішемічна хвороба серця або мозку, гіпертензія, легенева патологія тощо.

Люди старшого покоління, на жаль, не розпещені увагою держави. За 27 років незалежності вони так і не дочекалися ані справедливого нарахування пенсій, ані реалізації пільг, які мали б хоч якось пом’якшити умови злиденного існування наших бабусь і дідусів.

Перетворилося на глум право на безплатну медичну допомогу і пільговий проїзд у муніципальному транспорті.

В Україні проживає майже 2 млн. самотніх людей.

Близько 200 тис. із них цілком або частково не здатні обслуговувати себе.

Негативне, критичне ставлення до людей літнього віку, природно, впливає і на самооцінку людини, і на самопочуття, і на якість життя. Якщо їй увесь час нагадують, що вона тягар, не годувальник, а зайвий рот у сім’ї, поволі починає з’являтися відчуття, що вона й геть не має права на життя. Мимоволі пригадується стародавній японський звичай, коли син зобов’язаний був вивезти старого з будинку і скинути в ущелину. Такий настрій у суспільстві негативно позначається на здоров’ї, призводить до депресії і, в кінцевому рахунку, впливає на тривалість життя.

А може ми думаємо, що старість обмине нас?

Кажуть, про зрілість суспільства можна судити з того, як воно ставиться до дітей і людей літнього віку. Адже старі люди — наше минуле, а діти — майбутнє.

І не лише одинокі люди потребують уваги до себе. Часто рідні діти і онуки цураються своїх стареньких.

Постає запитання : що це? Невихованість? Дефіцит совісті?

Тож не будемо байдужими.

Є така легенда.

ЛЕГЕНДА

Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав один мудрець.

Слова про його мудрість розійшлась далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика , заховав його в долонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий» я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.

Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав: «Який метелик у мене: живий чи мертвий?»

І мудрець, який і справді був дуже розумною людиною відповів: «Усе в твоїх руках, чоловіче».

Як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець?
Який прихований зміст цієї легенди?

Від вибору чоловіка залежатиме життя метелика.

Від людини залежить, чого у світі стане більше – добра чи зла.

Щоб учні повніше прониклись даною темою, зрозуміли її значимість і актуальність, їм було запропоновано об’єднатись в групи і представити своє бачення доброти.

Я б хотіла, шановні учні щоб ви усвідомлювали свої вчинки, несли за них відповідальність, бо без відповідальності за них, не буде добра і милосердя Ось у нас є плакат: «Мої відповідальні вчинки». На ньому п’ять хмаринок – п’ять принципів відповідальності. Бо добро і милосердя може бути тільки, тоді, коли ви берете відповідальність за тих, хто з вами поруч.

Принципи відповідальності. Плакат

1. Я несу відповідальність за все, що роблю.

2. Я несу відповідальність за своє навчання.

3. Я несу відповідальність за своє шанобливе ставлення до людей, до батьків.

4. Я несу відповідальність за своє місто, країну і цілий світ.

5. Я несу відповідальність за дбайливе ставлення до довкілля та збереження його для наступних поколінь.

Викладач. Шановні учні! Що є головним для кожного з вас, що є найважливіше для вас?

Підійдіть до дошки і позначте той принцип хмаринкою, який є для вас пріоритетом.

Підведення підсумків.

Викладач. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас все буде гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх тратити його на погані справи.

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній скрутний час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. Бо ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм ставленням, усмішкою, теплим поглядом.

Пам´ятайте золоте правило

1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.
2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.
3.Слухати маму, тата, бабусю.
4.Не сміятися над каліками.
5.Любити і берегти природу, тварин.
6.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.
7.Не залишати тварин у біді.
8.Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.
9.Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

Жовтень 2019 група 4/19 "Спортивне свято"
https://www.youtube.com/watch?v=jPkCbOZG56w&list=UUM_481RSn-es0BPtyPZ6MMA&index=38

Тиждень з предмету "Захист Вітчизни"

https://www.youtube.com/watch?v=pgJuz-98QR4&list=UUM_481RSn-es0BPtyPZ6MMA&index=28

Позакласний захід з предмета «Захист Вітчизни»

за темою: «Засоби захисту органів дихання»

Викладач Землякова Л.Є. здобувачі освіти групи 15/19 (учні з вадами слуху) суродоперекладач Мушенко В.М.

У рамках проведення тижня з предмета «Захист Вітчизни» 04.12.19 з учнями групи №15/19 (учні з вадами слуху) було проведено позакласний захід за темою: «Засоби захисту органів дихання».

Під час проведення заходу з учнями було відпрацьовано теоретичний матеріал та навички надання долікарської допомоги при надзвичайних ситуаціях на виробництві і побуті пов’язані з ураженням органів дихання.

Наданий матеріал можливо використовувати на уроках з предмета «Захист Вітчизни» та «Охорона праці».

Навчально-виховна мета: ознайомити здобувачів освіти із засобами індивідуального захисту органів дихання, їх призначенням, будовою, підбором і правилами використання при надзвичайних ситуаціях на виробництві і побуті пов’язані з ураженням органів дихання.

Матеріали та обладнання. Комп’ютер, проектор ,екран, презентація за темою: «Засоби захисту органів дихання».

Розповідь викладача.

Захист населення в надзвичайних ситуаціях як одне з головних завдань цивільного захисту — це комплекс заходів, спрямованих на запобігання негативному впливу наслідків надзвичайних ситуацій (НС) чи максимальне послаблення ступеня їх негативного впливу. У Кодексі цивільного захисту (ЦЗ) сформульовані принципи цивільного захисту, які стосуються захисту населення, зокрема гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров’я та власності. Навчання населення застосовувати засоби індивідуального захисту. До засобів індивідуального захисту належать засоби захисту органів дихання та захисту шкіри. Засоби захисту органів дихання. До найпростіших засобів захисту органів дихання належать протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов’язка, які захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріальних засобів, але не придатні для захисту від отруйних речовин.

Розглянуті питання:

1. Найпростіші засоби захисту органів дихання.

2. Фільтрувальний протигаз.

3. Підбір лицевої частини протигазу.

4. Підготовка протигаза до експлуатації.

По завершені розповіді здобувачам освіти були задані наступні запитання.

1. Для чого призначена протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов’язка? 2.Який порядок їх виготовлення і використання?

3.Охарактеризуйте будову респіратора. Від чого він захищає?

4. Із чого складається фільтрувальний протигаз?

5. Яке його призначення, принцип дії та порядок застосування?

6. Які захисні властивості звичайних засобів захисту шкіри вам відомі? Що до них належить?

По завершенні заходу було підведені підсумки та відпрацьовані навички використання засобів захисту органів дихання.

Інформація до проведення заходу.

Найпростіші засоби захисту органів дихання

Засоби індивідуального захисту використовуються для захисту людини від отруйних речовин, сильнодіючих отрут, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів і за своїм призначенням діляться на засоби захисту органів дихання та засоби захисту шкіри.

Найпростіші засоби захисту органів дихання — протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу та деяких видів бактеріологічних засобів, але для захисту від отруйних речовин непридатні.

Протипилова тканинна маска складається з двох частин: корпуса і кріплення. Корпус маски шиють з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні — для кращої фільтрації — з ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті з боку корпуса. Маски виготовляються семи розмірів, відповідно до висоти обличчя: до 80 мм — перший розмір, 80-90 мм — другий, 91-100 мм — третій, 101-110 мм — четвертий, 111-120 мм — п'ятий, 121-130 мм — шостий, 131 мм і більше — сьомий розмір. Готову маску перевіряють і приміряють. Розкрій виконують за викройками або лекалами, при цьому обов'язково роблять припуски приблизно в 1 см. Викройку (лекало) накладають на шматок тканини вздовж дольової нитки.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється зі шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30-36 см). Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній — заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні — на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, кі щільно прилягають до обличчя.

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного та ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ШБ-1 («Пелюстка»). Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху й один видиху. У клапана видиху .є запобіжний екран.

Зовнішня частина напівмаски виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня — з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між пліуретаном і поліетиленом є фільтр із полімерних волокон, респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску о перенісся.

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Після очищення повітря різь клапани вдиху потрапляє і підмасковий простір та в органи дихання. При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Респіратори Р-2 виготовляються трьох розмірів відповідно до висоти обличчя: 99-109 мм — перший розмір, 109-110 мм — другий розмір, понад 110 мм — третій розмір.

Зберігаються респіратори в запаяному поліетиленовому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р-2 до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була б на тім'ї голови, а друга — на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати її довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаска щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа.

Респіратори надягають за командою «Респіратор надіти!» або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаски щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.

Фільтрувальний протигаз

Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих домішок, що є в повітрі.

У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази; для дорослого населення — ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей — ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ПДФ-2Д, ПДФ-2Ш; КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ-62У і фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають.

Усередині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є проти-аерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У — шолом-маска, виготовлена з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапанну коробку, яка має один клапан вдиху, два — видиху і служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза желатиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.

Протигаз ЦІІ-5М має шолом-маску ШМ-66МУ з переговорним пристроєм мембранного типу та вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й особового складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП-7. Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦГІ-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла та сумки. Його маса без сумки — до 900 г, маса фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К — 250 г, лицьової частини МЦП — 600 г. Опір диханню при вдиху, коли швидкість постійного струменя повітря дорівнює ЗО л/хв., становить не більше 16 мм водяного стовпчика, коли 250 л/хв. — не більше 200 мм вод. ст.

Лицьову частину МЦП виготовляють трьох розмірів (арабська цифра з правого боку маски в підборідді в кружечку діаметром 2 мм). Вона складається з маски об'ємного типу з «незалежним» обтюратором, окулярного вузла, переговорного пристрою, вузлів клапанів вдиху та видиху, обтічника, наголовника та притискних сілець для кріплення плівок, що не запотівають.

«Незалежний» обтюратор — це смужка тонкої гуми для забезпечення герметичності лицьової частини протигаза. Обтюратор щільно прилягає до обличчя і може розтягуватися самостійно, незалежно від корпуса маски, при цьому механічна дія лицьової частини на голову людини незначна.

Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. він має потиличну пластину та 6 лямок: лобову, дві скроневі дві щічні. Лобова та скронева лямки приєднуються до корпуса і маски трьома пластмасовими, а щічні — металевими пряжками, що самі затягуються. На кожній лямці з інтервалом в 1 см нанесено упори ступінчастого типу для надійного закріплення віямок у пряжках. На кожному упорі є цифра, що вказує його порядковий номер. Це дає змогу точніше фіксувати стан лямок при підгонці маски.

На фільтрувально-поглинальну коробку одягається трикотажній чохол, який захищає її від дощу, бруду, снігу, грубодисперсних часток аерозолю.

У наш час з'явилася можливість користуватися протигазом як засобом індивідуального захисту хворих з легеневими і серцево-судинними захворюваннями певного ступеня важкості.

Наявність переговорного пристрою в новому протигазі забезпечує спілкування на відстані, а також полегшує користування Технічними засобами зв'язку.

Підбір лицевої частини протигазу

Підбираючи лицьову частину потрібного типорозміру ЦП-7, вимірюють горизонтальний і вертикальний обхвати голови. Горизонтальний обхват вимірюють по замкненому колу, що проходить по надбрівних дугах, потім на 2-3 см вище вушних раковин і посаду через ту точку голови, що найбільше виступає. Вертикальний обхват вимірюють по замкненій лінії, що проходить через маківку, підборіддя та щоки. Розмір лицьової частини встановлюють за сумою цих двох вимірів і. за положенням (номерами) Яворів лямок наголовника, в якому вони (упори) зафіксовані: перша цифра — номер лобної лямки, друга — скроневих лямок, третя — щічних лямок (див. табл. 9). Наприклад, якщо сума обхватів голови становить 1240-1260 мм, положення лямок-лобної — № 3, скроневих — № 6, щічних — № 7, то потрібна

лицьова частина 2-го розміру.

Положення лямок наголовника встановлюють під час підгонки протигаза. Перш ніж надягати протигаз, треба прибрати волосся з лоба і скронь, бо, потрапивши під обтюратор, воно призводить до порушення герметичності. Жінки зачісують волосся назад, знімають гребінці, шпильки. Протигаз ЦІІ-7 одягається в такій послідовності: взяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці зсередини тримали лямки; зафіксувати підборіддя в нижньому заглибленні обтюратора; рухом рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки.

Лицьова частина МЦП-В протигаза ЦП-7В має пристосування, за допомогою якого можна пити воду. Це гумова трубка з мундштуком і ніпелем, розміщена під переговорним пристроєм. Пристосування приєднується спеціальною кришкою до фляги.

Дитячий фільтрувальний протигаз ПДФ-Д призначається для дітей віком від 1,5 до 7 років, а протигаз ГЩФ-Ш — для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. Ці протигази комплектуються фільтрувально-поглинальними коробками ЦП-5 і різняться між собою лише лицьовими частинами. На зміну їм починають надходити досконаліші протигази ПДФ-2Д для дітей дошкільного і ПДФ-2Ш — шкільного віку. До комплекту цих протигази входить: фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-7К, лицьова частина МД-4, коробка з плівками, що не запотівають, і сумка. ПДФ-2Д комплектується лицьовими частинами 1-го і а ПДФ-2Ш — 2-го і 3-го розмірів. Маси комплектів: дошкільного до 750 г, шкільного — до 860 г.

Фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-7К за конструкцією аналогічна коробці ЦП-5, але має менший опір вдиху. Лицьова частина складається з корпуса (маска об'ємного типу з «незалежним.» обтюратором, відформованим як одне ціле з нею) і з'єднувальної трубки. Корпус лицьової частини має окулярний вузол, вузли клапанів вдиху і видиху, наголовник. З'єднувальна трубка закінчується накидною гайкою з ніпельним кільцем. Протигаз косять у сумці з двома відділеннями: для фільтрувально-поглинальної коробки і лицьової частини. Усередині сумки — кишеня для коробки з плівками, що не запотівають. Протигази носять так, щоб плечова тасьма була па правому плечі, а сумка — на лівому боці, верхнім обрізом на рівні пояса.

Підготовка протигаза до експлуатації

Підготовка протигаза до експлуатації: перевірити комплектність і цілісність частин і вузлів, з'єднати лицьову частину з фільтрувально-поглинальною коробкою (загвинтити накидну гайку з'єднувальної трубки до упору на горловину коробки), вставити плівки, що не запотівають.

Щоб перевірити, чи правильно складено та підібрано протигаз, потрібно: надіти протигаз, закрити долонею отвір у дні коробки та зробити плавний глибокий вдих. Якщо повітря не проходить під маску, то лицьова частина підібрана правильно і протигаз складено правильно; якщо повітря при вдиху проходить, то необхідно знову перевірити правильність складання і повторно герметичність. Якщо повітря знову проходить, то підтягнути на одну поділку скроневі та щічні лямки або замінити розмір лицьової частини на менший.

Надягають протигази за командою «Гази!» або самостійно.

https://www.youtube.com/watch?v=XOQXYQ9Xdgc&list=UUM_481RSn-es0BPtyPZ6MMA&index=38

Масляна 2020 група 4/19https://www.youtube.com/watch?v=zNFhv62T1S8&t=1s

Тиждень іноземної мови. Група 4/19 та 10/18 проводила захід
викладач Василевька Євгенія Анаталіївна
https://www.youtube.com/watch?v=f09IuiITHIA

Виховні години група 4/19

Державний навчальний заклад

"Запорізьке машинобудівне вище професійне училище"

ВИХОВНА ГОДИНА

«Правила внутрішнього розпорядку училища, правила поведінки та вимоги до зовнішнього вигляду учнів»

Підготовлено та проведено

класним керівником

групи №4//19

Землякова Л.Є.

І. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ

Правила поведінки учнів базуються на законах України, постановах Міністерства освіти та науки України та органів місцевого самоврядування, Статуті училища.

1.1. Учень приходить до навчального закладу за 15 хвилин до початку занять - о 7 годині 45 хвилин.

1.2. Приходити до училища необхідно в чистому, випрасуваному одязі ділового стилю та чистому взутті, з охайною зачіскою.

1.3 Не можна приносити на територію училища з будь-якою метою і використовувати будь-який спосіб зброю, в т.ч. ножі, вибухові, вогненебезпечні речовини; спиртні напої, цигарки, наркотики й інші наркотичні засоби і отруту, а також токсичні речовини і таблетки.

1.4. Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.

1.5. Не можна без дозволу педагогів або медичної сестри (за узгодженням з батьками) йти з училища та його території в урочний час.

1.6. У разі пропуску занять до 3-х днів учень зобов’язаний пред’явити майстру в/н довідку або записку від батьків (осіб, які їх заміняють) про причину відсутності на заняттях.

1.7. У разі пропуску занять більше трьох днів учень зобов’язаний представити довідку з медичної установи.

1.8. Учень училища повинен проявляти повагу до старших: вітатися, поступатись дорогою.

1.9. Учні, які знайшли втрачені або забуті, на їх думку, речі, мають здати їх черговому, який знаходиться на першому поверсі училища, класному керівнику або адміністрації училища.

1.10. Фізична конфронтація, залякування і знущання над людиною або твариною є неприпустимими формами поведінки учнів в училищі та за його межами. Спілкування з однолітками має бути виваженим, привітним і доброзичливим. Учень не повинен вживати принизливі й образливі вислови, вживати ненормативну лексику та ін.

1.11. Не дозволяється жувати гумку, користуватися плеєром і мобільним телефоном на уроках, вмикати гучну музику на перервах.

1.12. Учень зобов’язаний виконувати домашні завдання в терміни, встановлені програмою.

1.13. Учень повинен щодня вести записи домашніх завдань у предметних зошитах або щоденниках.

1.14. Приносити на заняття всі необхідні підручники, зошити, інструменти і письмове приладдя.

1.15. Усі учні зобов'язані берегти майно та оснащення навчальних кабінетів та місць загального користування, зелені насадження на території училища, дбайливо поводитися зі своїми речами та речами інших учнів, берегти вазони на підвіконнях, не сідати на них і не ставити свої речі.

1.16. Суворо забороняється тютюнопаління в училищі та на прилеглій до нього території.

1.17. Учні навчального закладу зобов'язані дбайливо ставитися до роботи технічного персоналу училища та учнів чергової групи, зберігати чистоту й порядок у туалетних кімнатах, коридорах, дотримуватись санітарно-гігієнічних вимог.

1.18. У разі навмисного пошкодження училищного майна батьки учня зобов'язані відшкодувати матеріальні збитки.

1.19. Після закінчення занять та позаурочних заходів учні не мають права знаходитись у приміщенні ДНЗ без нагляду педагогічних працівників.

ІІ. ПОВЕДІНКА УЧНІВ НА УРОКАХ

2.1. Після першого (08.00) дзвінка учень займає своє місце в аудиторії, готує необхідні для уроку речі. Неприпустимо очікування викладача або майстра виробничого навчання біля дверей, у коридорі.

2.2. Учні входять до класу за дзвінком. Запізнюватися на уроки без поважних причин заборонено.

2.3. Коли учитель, майстер в/н входить до навчальної аудиторії, учні встають, вітаючись. Так само учні вітають будь-якого дорослого, який увійшов до класу під час занять, окрім уроків інформатики, коли учні працюють за комп’ютером, та уроків виробничого навчання, коли учні працюють з інструментами та обладнанням.

2.4. Відсутніх учнів староста або відповідальна особа позначає в рапортичці, яку подає вчителю на початку уроку.

2.5. Під час уроку не можна ходити по навчальній аудиторії чи навчальній майстерні, підключати зарядні пристрої до електромережі без дозволу вчителя, голосно розмовляти, кричати, відволікатися самому і відволікати інших від занять розмовами, іграми й іншими справами, що не стосуються уроку.

2.6. На уроки фізичної культури учні приходять у спортивній формі та спортивному взутті. Без дозволу вчителя в спортивний зал учням входити забороняється. Учні, звільнені від занять фізкультурою, обов’язково мають бути присутніми під час уроку в спортивному залі.

2.7. Дзвінок про закінчення уроку дається для вчителя. Тільки коли вчитель оголосить про закінчення занять, учні мають право покинути навчальний кабінет. При виході вчителя або іншого дорослого з аудиторії учні встають.

2.8. За кожним учнем групи в навчальній аудиторії закріплюється постійне робоче місце. Учень має право пересідати на інше тільки з дозволу вчителя.

2.9. Під час уроку учневі необхідно дотримуватися дисципліни й порядку, не залишати після себе сміття, папір на партах та підлозі. Забороняється без дозволу педагога ходити по аудиторії чи навчальній майстерні, підключати зарядні пристрої до електромережі.

2.10. При користуванні на уроці підручниками учні мають бути акуратними. У них не можна загинати сторінки, робити підкреслення, виривати сторінки та ін. Псування, втрата підручника взятого з бібліотеки відшкодовується згідно з нормативними документами.

2.11. Користування мобільними телефонами під час проведення уроку суворо забороняється. На партах під час уроку тримати їх забороняється. Телефон повинен бути вимкнений або у беззвучному режимі. Використання гаджетів дозволяється тільки за завданням і з дозволу вчителя. При неодноразовому порушенні цієї вимоги телефон передається наставникам групи або батькам учня у той же день.

2.12. Якщо під час занять учню необхідно вийти з класу, то він повинен запитати дозволу вчителя.

2.13.Учень на уроці зобов’язаний виконувати всі вимоги вчителя.

2.14. Під час відповіді на запитання вчителя учень повинен відповідати чітко, виразно, зрозуміло.

2.15. Якщо учень хоче поставити питання вчителеві або відповісти на питання вчителя, він підіймає руку.

2.16. Учень має право в коректній формі обстоювати свої погляди і свої переконання при обговоренні різних суперечливих і неоднозначних питань, які стосуються теми уроку.

2.17. Учні зобов’язані знати і дотримуватися правил безпеки життєдіяльності, як під час уроків, так і після їх закінчення, правил поведінки в навчальних аудиторіях ( класах).

2.18. Після закінчення занять та позаурочних заходів учні не мають права знаходитись у приміщенні ДНЗ без нагляду педагогічних працівників.

ІІІ. ПОВЕДІНКА УЧНІВ ПІД ЧАС ПЕРЕРВ

3.1. Під час перерви учні переходять з одного навчального кабінету в інший спокійно, без метушні й галасу, дотримуючись розкладу уроків та розкладу замін.

3.2. Особливо уважними треба бути учням під час руху сходами. При пересуванні слід триматися правого боку.

3.3. Учням забороняється бігати сходами, штовхати одне одного, створювати конфліктні ситуації, використовувати непристойні вирази і жести.

3.3. Заборонено під час руху коридорами вживати їжу, напої, штовхатися, розмахувати руками, галасувати.

3.4. Категорично забороняється самовільно відчиняти вікна, сидіти на підвіконнях.

3.5. На перервах учні можуть звернутися до свого класного керівника, майстра в/н, адміністрації за допомогою, якщо проти них здійснюються протиправні дії.

ІV. ПОВЕДІНКА УЧНІВ ПОЗА УЧИЛИЩЕМ

4.1. Учні ДНЗ «ЗМВПУ» зобов'язані бути ввічливими, коректними і доброзичливими, проявляти витримку й розуміння у стосунках з оточуючими.

4.2. Бути уважним до дорослих, маленьких дітей і літніх людей.

4.3. Дотримуватися правил дорожнього руху та поведінки в міському транспорті, громадських місцях.

4.4. Дбайливо ставитися до природи.

4.5. Забороняється вживання алкогольних напоїв.

4.6. Учень повинен дотримуватися мовного етикету, не дозволяти нецензурних висловлювань.

4.7. Перебування без дорослих у місцях відпочинку, прогулянки містом тощо для учнів дозволяються до 22 години, а мешканцям гуртожитку до 21.00.

V. ВИМОГИ ДО ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ УЧНІВ

Демократичний підхід до зовнішнього вигляду учня передбачає відсутність форми єдиного зразка, що дозволяє учневі реалізувати свою індивідуальність і неповторність. Але учень ДНЗ повинен мати відповідний зовнішній вигляд. Одяг повинен відповідати зросту, виражати пошану власника до самого себе і суспільства.

5.1. Кожен учень зобов’язаний з’явитися до навчального закладу чистим і охайно одягненим. Одяг повинен бути ділового стилю, у ньому виключаються яскраві тони й орнаменти, провокативні елементи та довжина спідниць і суконь у дівчат.

5.2. Не можна зловживати косметикою і носити багато прикрас на заняття.

5.3. На уроки фізкультури і заняття спортивних секцій учні приходять у спортивній формі. Спортивний одяг, призначений для уроків фізкультури, на інших уроках недоречний.

5.4. На уроках виробничого навчання учні повинні бути у спецодязі (комбінезонах, косинках, кухарських ковпаках, фартухах – дівчата).

5.5. На суботники та інші господарські роботи учні приходять у робочому одязі.

5.6. Знаходитися в училищі у верхньому одязі без особливих на те причин не дозволяється.

5.7. На урочисті загальноучилищні заходи учні приходять у святковому одязі.

5.8. На вечори, концерти учні вибирають одяг за рекомендацією батьків і на свій розсуд.

VІ. ОБОВ'ЯЗКИ ЧЕРГОВОГО УЧНЯ

6.1. Черговий по навчальній аудиторії учень під час перерви має перевірити навчальний кабінет, підготувати дошку, забезпечити порядок у кабінеті.

6.2. Черговий учень має право зробити зауваження іншим учням щодо правил поведінки та санітарних вимог у навчальному кабінеті.

6.3. Чергова група по училищу здійснює чергування відповідно до Обов’язків чергової групи, затверджених на початку навчального року.

6.4. Чергові учні допомагають адміністрації і черговому майстру у здійсненні контролю за чистотою, порядком в училищі, за виконанням усіма учнями цих Правил.

Виховна година за темою:«Пожежна безпека в побуті»
Розроблено і проведено класним керівником гр.№ 4/19 ДНЗ «Запорізьке МВПУ»
Земляковою Л.Є.
Мета: Вивчити з учнями заходи пожежної безпеки населення в побуті та недопущення виникнення пожеж.

План заняття:

1. Вступна частина.

2. Ознайомлення учнів з темою та метою лекції.

3. викладання матеріалу:

- порушення правил експлуатації електрообладнання;

- необережне поводження громадян з вогнем;

- заходи безпеки під час пічного опалення;

- діти та вогонь небезпечна комбінація.

Хід заняття

ВСТУПНА ЧАСТИНА.

Переважна більшість пожеж виникають у помешканнях громадян. Наші оселі становлять велику пожежну небезпеку. Значна кількість горючих матеріалів у вигляді меблів, килимів, книжок, одягу, іграшок, побутових приладів, які мають пластмасові корпуси та деталі, предметів побутової хімії, паперу тощо формують значне горюче навантаження й створюють умови для швидкого поширення пожежі.

ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

Наш сучасний побут насичений різноманітними електроприладами, які в разі неправильної експлуатації, пошкодження, роботи в аварійних режимах здатні призвести до виникнення пожежі внаслідок теплового вияву електричного струму. З огляду на це слід запам'ятати й виконувати основні вимоги пожежної безпеки:

- електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі, інші побутові електроприлади й апаратура повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань та електророзеток заводського виготовлення;

- температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85°С;

- відстань од приладів електроопалення до горючих матеріалів має становити не менше 0,25м.

Не дозволяється:

- застосовувати для опалення приміщення нестандартне (саморобне) електронагрівальне обладнання або лампи розжарювання;

- користуватися пошкодженими електророзетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами, іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або деформування;

- експлуатувати кабелі та проводи з пошкодженою ізоляцією або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості;

- залишати під напругою кабелі та проводи з неізольованими струмопровідними жилами;

- підвішувати світильники безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортати електролампи та світильники папером тканиною, іншими горючими матеріалами, експлуатувати світильники зі знятими ковпаками (розсіювачами);

- залишати без нагляду на виході з приміщення або квартири ввімкнені в електромережу нагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі тощо;

- використовувати побутові електронагрівальні прилади (праски, чайники, електросамовари та ін.) без негорючих підставок;

- використовувати вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу, інших предметів; заклеювати електропроводку шпалерами або горючими тканинами.

Практично в кожному помешканні є телевізор, який працює протягом не однієї години. В телевізорах використовуються елементи, котрі здатні нагріватися до високої температури. Пил, що накопичується в цих апаратах, також пожежонебезпечний. Пожежі, які виникають у телевізорах, швидко поширюються та є особливо небезпечними через раптовість.

Якщо телевізор стоїть у місці, де немає належної циркуляції повітря, але є безпосередній контакт апарата з горючими матеріалами, наприклад, у меблевій стінці, ризик пожежі істотно зростає.

Щоб запобігти пожежі від телевізора:

- встановлюйте його у місцях, де є належна циркуляція повітря;

- ніколи не розміщуйте на телевізорі сторонні предмети: серветки, книжки, лампи, свічки тощо;

- не залишайте ввімкнений телевізор без нагляду;

- не дозволяйте дітям самотужки вмикати телевізор та не залишайте їх самих перед увімкненим апаратом.

НЕОБЕРЕЖНЕ ПОВОДЖЕННЯ ГРОМАДЯН З ВОГНЕМ

Найнебезпечніше місце в помешканні - кухня. Там часто застосовують відкрите полум'я, високотемпературні прилади - духовку, мікрохвильову піч, електрочайник, електросамовар, тостер, пожежонебезпечні речовини (олію). Полум'я від газової плити здатне запалити будь-які горючі матеріали. Конфорки електричної плити після її вимикання залишаються гарячими набагато довше, ніж газової, тож залишений на плиті рушник або інший горючий предмет може зайнятися навіть через певний час.

Продукти, залишені без нагляду на плиті чи в печі, та тліючі матеріали, необережно кинуті у відро для сміття, - найпоширеніші "винуватці" пожеж на кухнях.

Щоб на кухні не сталася пожежа:

- готуйте їжу самі, не довіряючи цю справу дітям;

- під час приготування страв підв'язуйте довге волосся ззаду;

- якщо коло плити (печі) є вікно, впевніться, що фіранки надійно прив'язані (закріплені) й не можуть під дією вітру потрапити на вогонь;

- щоб не впасти на плиту, перевірте, чи не слизька біля неї підлога;

- обов'язково наглядайте за приготуванням та розігріванням їжі на кухні;

- якщо необхідно вийти з кухні, вимкніть усі джерела високої температури;

- працюючи над плитою, не користуйтесь одягом із довгими широкими рукавами: вони можуть зайнятися;

- не наближайтеся до ввімкненої плити в халатах та іншому одязі, який швидко спалахує;

- не тримайте поряд із плитою пластиковий посуд, рушники, інші речі з горючих матеріалів;

- ніколи не гасіть палаючий жир (олію) водою.

Більшість пожеж виникають унаслідок необережного поводження з вогнем. Його використання допускається, коли без цього не можна обійтися (наприклад, у разі пічного опалення домівок у сільській місцевості) за умови обов'язкового виконання всього комплексу заходів, які будуть спрямовані на унеможливлення контакту відкритого вогню чи нагрітих ним поверхонь із горючими матеріалами.

Пожежі, під час яких вогнем можуть бути цілковито знищені будівлі, найчастіше виникають через порушення правил улаштування та експлуатації печей.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПІЧНОГО ОПАЛЕННЯ

У разі користування пічним опаленням:

- перед початком, а також протягом усього опалювального сезону слід очищати димоходи та печі від сажі, щоб не сталось її займання. Очищення від сажі та різноманітного бруду, зокрема й накипу,

- необхідно провадити: опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці, кухонних плит і кип'ятильників -щомісяця;

- біля кожної печі перед топковим отвором на горючій підлозі слід прибити металевий лист розміром не менше 0,5 х 0,7 м;

- усі димові труби та стіни на горищі, через які прокладено димові канали, повинні бути заштукатурені й побілені;

- золу й шлак, що їх видаляють із топки, необхідно заливати водою та виносити в спеціально відведені місця. Не дозволяється висипати золу й шлак поблизу будівель.

Під час використання пічного опалення не допускається:

- залишати печі, які топляться, без нагляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям;

- користуватися печами, які мають тріщини;

- розміщувати паливо, інші горючі речовини та матеріали безпосередньо пере;: топковим отвором;

- зберігати незагашені вуглини та попіл у металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;

- сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

- застосовувати для розпалювання печей легкозаймисті та горючі рідини;

- використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

- здійснювати топлення печей із відкритими дверцятами топки;

- закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

- зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу. Забороняється користуватися відкритим вогнем для освітлення, наприклад,

- коли вимкнено електроенергію. Для цієї мети безпечніше та ефективніше застосовувати електричні ліхтарі. Якщо використовуються свічки:

- не можна залишати їх без нагляду;

- слід установлювати їх тільки у вертикальному положенні и у спеціальних негорючих підсвічниках (утримувачах), а також якнайдалі від штор, меблів та протягів;

- перед тим, як лягти спати, слід упевнитись у тому, що вони загашені;

- тримати їх якнайдалі від одягу, волосся та свійських тварин;

- не встановлювати їх у місцях, де вони можуть перекинутися.

ДІТИ ТА ВОГОНЬ - НЕБЕЗПЕЧНА КОМБІНАЦІЯ!

Ø Не треба заохочувати дітей до пустощів із сірниками та запальничками: це не іграшки. Необхідно тримати запальнички та сірники поза полем зору дітей у недосяжних для них місцях.

Ø Не можна дозволяти дітям користуватися вибухопожежонебезпечними речовинами та виробами, наприклад, петардами, продаж яких дітям заборонено. Наслідком такого користування може бути як пожежа, так і серйозне травмування дитини.

На жаль, багато пожеж, особливо з трагічними наслідками, виникають уночі, тому

перед тим, як лягти спати, необхідно:

- вимкнути всі електропобутові прилади (крім холодильників) та обігрівачі;

- впевнитися, що безпосередньо біля ліжка, впритул до ковдри, не стоять електричні прилади та не прокладено електропроводку;

- зачинити двері в кімнату.

Майже кожній пожежі можна запобігти! Для цього слід обов'язково обговорити в сім'ї не тільки заходи щодо запобігання пожежі, а й порядок дій у разі її виникнення: спосіб виклику пожежної допомоги, гасіння пожежі в початковій стадії, безпечні маршрути виходу з приміщення.

ВИХОВНА ГОДИНА

«Суїцид не вирішення проблем»

Мета: пояснити поняття самогубства та причини суїцідальної поведінки дітей, розповісти про ознаки суїцидального ризику, вчити дітей цінувати своє життя та життя інших

Самогубство (суїцид) - аномальне явище людської поведінки, що суперечить інстинкту самозбереження. Парадоксальність існування людини полягає у тому, що вона цінує життя дорого, але часто втрачає його безглуздо. У світі кожну хвилину від самогубства гинуть особи різної статі, віку, професійного та культурного рівня. Щорічна кількість завершених самогубств в Україні складає 38 осіб на 100000 населення. Це один із найбільших показників у світі. Прийнято вважати, що випадках, коли у державі співвідношення суїцидентів на 100000 населення сягає 20, то проблема набуває статусу національного лиха і потребує негайного реагування всіх гілок влади, які відповідають за соціальну політику держави.

Причини, ознаки і умови суїциду

Іноді за самогубство приймають та "списують" на нього всі випадки смерті, які не можна відразу пояснити, коли самогубець не залишив записки або листа. Самогубство - це добровільне, усвідомлене позбавлення людиною себе життя. Його іноді плутають з вбивством, нещасним випадком, невиправданим ризиком, самопожертвуванням.

Причини суїциду - це комплекс життєвих криз, які переживає людина.

До них належать:

1. Переживання образи, самотність, відчуженість, неможливість бути зрозумілим.

2. Дійсна або вигадана втрата коханої, близької людини, ревнощі.

3. Переживання, які пов'язані із смертю рідних, розлученням з дружиною, неможливістю спілкуватися з дітьми.

4. Почуття провини, сорому, скомпрометованість, ображення самолюбства, каяття совісті, незадоволення собою.

5. Побоювання ганьби, приниження.

6. Страх покарання, небажання просити вибачення.

7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси.

8. Почуття помсти, злоби, протесту, погрози.

9. Бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути небажаних наслідків хибного вчинку або складної життєвої ситуації.

10. Співчуття або наслідування товаришам, героям книг чи фільмів (ефект Вернера).

Привід суїцидальний - це остання негативна подія в житті людини, яка підштовхнула її до суїциду. Причина та привід у випадках самогубства ніколи взагалі не збігаються.

Ознаками суїцидального ризику є:

• стан депресії чи паранояльні тенденції,

• сильне хвилювання;

• розмови про самогубство чи погроза здійснити його;

• наявність спроб самогубства у минулому;

• підвищена тривожність;

• відсутність "сенсу життя";

• зловживання спиртними напоями чи наркотичними речовинами;

• психічні розлади від 3 до 14 місяців;

• дивна поведінка чи тривожність про те, що може "щось статися";

• яскраво виражені зміни поведінки;

• надмірний спокій, як ознака рішучості покінчити з собою;

• нереальні висловлювання про зміни у житті;

• вікові труднощі у взаємовідносинах з іншими;

• байдужість до подій в світі, дій оточуючих;

• немотивований збір і упаковка своїх речей;

• роздача своїх речей;

• паранояльні манії і галюцинації.

Умови суїциду - це соціально-психологічні обставини, які характеризують стосунки людини з оточенням (родичі, родина, сусіди, співробітники, друзі, знайомі тощо), умови життя, соціальний статус, можливості самореалізації.

Комплекс поведінкових ознак, що піддаються обліку за допомогою спостережень, визначають характерні для схильних до самогубства наступні властивості: замкнутість, незручні, але не змінюючи постави, нервовість, приплющення очей, "порожній погляд", монотонна невразлива мова із однозначними відповідями, перебір пальців, пошук поглядом

відповіді на запитання, котре не задане, але малось на увазі, сльозливість. страх. Негативний стан спостерігається у вигляді втрати апетиту, схуднення, безсоння, придушеності, скарг на втому від життя впродовж дня перед смертю. Суїциденти намагаються привернути до себе увагу, як би говорячи: "Я вирішив вмерти, але ви мене врятуйте, не дайте загинути".

Помилкові уявлення про самогубство

• Люди, які говорять про самогубство, ніколи його не вчинять насправді.

Це найбільш розповсюджена помилка. Насправді 4 із 5 жертв суїциду неодноразово "подавали сигнали" про свої наміри. Більшість суїцидальних актів є протестами проти "несправедливості". Найчастіше це результат неусвідомленого, суб'єктивного відображення ситуації, в яку потрапила людина, реакція на неможливість досягнути певної мети, подолати життєві труднощі. У цих випадках самогубство є шантажно-демонстративним, так як не передбачає кінцевого результату - летального кінця. Людина у цьому разі буде постійно подавати різні сигнали, натякати на те, що вирішив позбавити себе життя, про місце та час скоєння самогубства. Летальний кінець, як правило, - результат необережності або негативного збігу обставин (не розрахував дозу ліків; людина, яка, на його думку, повинна була його врятувати, спізнилася, тощо).

• Самогубство відбувається раптово, без будь-якого попередження.

І це не так. Суїциду передують ряд повідомлень, які демонструють внутрішню боротьбу людини між життям і смертю.

• Суїциденти постійно думають про смерть.

Навпаки, такі люди знаходяться лише в розгубленому стані, переживають стресову ситуацію. Вони бажають жити, але не знають як. Потяг до смерті у них буває короткочасним, і якщо у таку хвилину допомогти людині подолати стрес, його наміри, можливо, зміняться, і вже у наступний день суїцидальний ризик буде значно меншим.

• Поліпшення, які спостерігаються після суїцидальної спроби означають, що загроза самогубства минула.

Насправді через деякий час людина має ще більше бажання позбавити себе життя самогубством, якщо попередня спроба була невдалою Тому з суїцидентом треба проводити систематичну психокорекційну та психопрофілактичну роботу.

• Суїцидальні вчинки найчастіше здійснюють молоді люди.

Суїцид в однаковій мірі притаманний всім прошаркам населення незалежно від віку, соціального статусу, освіти тощо.

• Суїцид - спадкова хвороба.

На цей час не встановлено, що схильність до самогубства є спадковою. Але не треба забувати, що існує не тільки генетична спадковість, але і соціальна. Тому суїцидальний вчинок когось з членів родини може посилити суїцидальний ризик в інших, але у тих випадках, коли вони самі думають про смерть.

• Суїцид скоюють люди з відхиленнями у розумовому розвитку.

Дослідження показали, що суїцид скоюють не тільки люди з відхиленнями у розумовому розвитку. Деякі люди залишають життя тому, що страждають або втомилися жити.

• Існує тип людей, схильних до самогубства.

Ніяких аргументів на користь цього твердження не існує. Є дослідження, які доводять залежність схильності до суїциду від окремих психологічних особливостей людини. Це рішучість, нейротизм, особистісна та ситуаційна тривожності, агресивність. Але загроза самогубства стосується всіх верств населення.

• Жінки загрожують самогубством, а чоловіки в більшості скоюють його.

Це твердження помилкове. Жінки використовують "нерадикальні" засоби самогубства, з більшими можливостями їх врятування лікарями: це снодійне, газ, отрута тощо. Чоловіки найчастіше застосовують вогнепальну зброю, зашморг, отже їх шанси вижити не значні.

• Розмови про самогубство можуть навіювати слухачам думку про суїцид.

Навпаки, відверте і пряме обговорення цього пи тання є найбільш ефективною профілактикою, оскільки зменшує психологічну напруженість особи, яка намагалась позбавити себе життя, або тільки збирається це зробити.

• Люди, які вчиняють суїцид, не бажають приймати допомогу від оточуючих.

Самогубство - це "крик душі", засіб привернути до себе увагу оточуючих. Як показують останні дослідження, у 99% випадків незакінчених самогубств суїциденти до останньої хвилини сподівалися, що їх зупинять або врятують

На що треба звернути увагу

Складна життєва ситуація може виникнути у людини, яку ти добре знаєш: твого друга, сусіда, і ти можеш стати єдиним, хто помітить, що з ним відбувається і попередить лихо.

Найголовніше - знайти час для довірливої розмови і намагатися переконати цю людину в тому, що є вихід з трагічної ситуації.

ВИХОВНА ГОДИНА

до дня пам'яті героїв Крут

«На грані двох тисячоліть Чорніє Хрест

у білім полі...»

Мета: допомогти учням зрозуміти сенс людського життя. Виховувати інтерес та повагу до свого історичного минулого, в дусі національної самосвідомості, гідності та честі, патріотизму та гордості за свій народ.

Хід виховної години

На початку січня 1918р. конфлікт між соціальною і національною революціями РНК РСФРР і Центральною радою УНР, який до того , незважаючи на офіційно оголошений стан війни ,протікав мляво , виливався більше у спроби виходу з кризи дипломатичними засобами , врешті переріс у воєнну фазу. З Харкова і Катеринослава у напрямку Києва рушили червоногвардійські загони. Саме на початку січня 1918р. на зборах студентів молодших курсів Київського університету Св. Володимира і новозаснованого Українського народного університету , скликаних за ініціативою студентів-галичан, було ухвалено приступити до створення студентського куреня Січових стрільців для участі в боротьбі проти радянських військ. Окрім студентів до складу куреня було залучено учнів двох старших класів 2-ї Української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії.

Сформована поспіхом перша сотня куреня -116 погано обмундированих, необстріляних і практично ненавчених юнаків, 27 січня направилася назустріч наступаючим черво-ним частинам, зайняла позиції біля залізничної станції Крути поряд із двома сотнями юнаків Військової школи.

Військове становище УНР на той час стало катастрофічним. На Київ рухалися з фронтів частини революційних солдатів. Загальна кількість більшовицьких військ за різними оцінками коливалась від 6 до 10 тис. багнетів.

За таких обставин сотня студентського куреня і дві сотні юнкерів виявилися єдиним підрозділом, який 29 січня 1918 р. прийняв бій з авангардними частинами червоних загонів. Сили були явно нерівними. Не витримавши натиску і зазнавши втрат, студенти відійшли з позицій відкритого поля до станції і ешелоном від'їхали у напрямку Києва. Організованому здійсненню останньої операції допомогло те, що юнаки завчасно розі-брали залізничні колії і відірвалися від переслідувачів.

Існує значний різнобій у визначенні дійсної масштабності бою, його тривалості, кровопролитності, кількості загиблих. Студенти і юнкери не лише довгий час стримували навалу кількісно переважаючих у багато разів вояків-професіоналів, а й кидались у контратаки.

Не ставлячи під сумнів самопожертви юних захисників національної державності, не можна , водночас , не зауважити ,що то взагалі був єдиний бій за УНР, Центральну раду.

За дев'ять місяців Української революції не знайшлося інших сил для її оборони, крім тих, що зібралися під Крутами, то її доля була вирішена. Патріотична молодь загинула за українську ідею, за УНР.

« Крути – залізнична станція на Чернігівщині на лінії Москва – Бахмач – Київ, відома з оборонних боїв у січні 1918р. перед наступом більшовиків на Київ. Тут 29 січня відбувся бій сотні Юнацької школи імені гетьмана Б. Хмельницького, сотні студентського куреня Січових стрільців та чоти гайдамаків. У цьому бою загинуло близько половини бійців...Опір під Крутами стримав на кілька днів здобуття Києва більшовиками ,що мало важливий вплив на закінчення Берестейського договору.

Тож настав час історичної правди. Хоч через дев'яносто років дізнаємося про ретельно приховану від народу трагічну сторінку молодої Української держави – трагедію Крут.

Січень 1918 року . На Київ просувалися більшовицькі орди. Київські студенти і гімназисти, прагнучи захистити молоду Україну, що лише ставала на ноги , організували курінь Січових стрільців. Це була молодь , яка не мала в душі сумнівів і вагань.

27 січня курінь Січових стрільців одержав наказ вирушити в похід і вночі 28-го виїхав у напрямі Бахмача. Молодіжний загін пройшов лише семиденну підготовку.

29 січня , вранці , війська червоних щільними колами розпочали наступ. Ворогів було більше ніж удесятеро. Молоді добровольці зустріли їх вогнем. Молоді герої в останньому розпачливому порусі кидалися в атаку на переважаючого ворога, але були нещадно знищені.

Один з очевидців писав пізніше про цей бій так:» П'ять годин безперестанку студентський курінь стримував червоні лави , сам будучи під градом куль і гранат...Московські багнети безжально кололи груди юнаків, їхні голови розбивали прикладами рушниць, добивали поранених. Бій скінчився. Полонених ворог майже не брав».

Розвідка донесла: у темряві студенти втратили орієнтири і пішли на вогні – станцію Крути. Ці 32 студенти потрапили в полон, їх по-звірячому мордували, а на світанні 28 юнаків повели на розстріл. Більшовицькі кати заборонили селянам ховати тіла хлопців за християнським обрядом. Кількох поранених більшовики відправили до Харкова на подальші допити, і вони якимось дивом урятувалися.

Уже після очищення Києва від більшовицьких банд почалися розшуки останків полеглих під Крутами. Кілька десятків понівечених трупів було знайдено й перевезено до Києва. Юначі тіла було понівечено й спотворено так, що рідні матері не могли впізнати своїх дітей. Одна мати знайшла свого сина лише по монограмі на вишиванці.

Загиблих героїв було поховано 19 березня 1918р. у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі ,що над Дніпром.

Майже 100 тому 300 мучеників українських «пішло в безсмертя». Юнаки- герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають, вони живуть у пам'яті і справах наступних поколінь.

Виховна година

до Дня Соборності

«Одна, єдина, нероздільна, вільна Україна»

Мета: формувати національну свідомість учнів, систему моральних цінностей, повагу до прав і свободи інших людей; навички спільної діяльності. Розвивати почуття патріотизму, гордості за свою Батьківщину, бажання стати її захисником, справжнім громадянином України. Виховувати свідомого, компетентного і відповідального громадянина, який є соціально і політично активною особистістю, здатною до саморозвитку та самореалізації в демократичному суспільстві, повагу до історичної спадщини українського народу.

«Національна єдність –

запорука державності України»

Хід заходу

Класний керівник.

Наближається важлива, пам’ятна, історична дата для нашої країни – День Соборності і сьогодні ми з вами пригадаємо як це було і чому цей день вважається знаменним для нашої Батьківщини. Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.
          Україна – рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.
          Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.
           Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою, щасливою.
           Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

            22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІУ Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною державою. Перехід Української Центральної Ради від федералізму до самостійництва був актом, обумовленим насамперед зовнішньополітичними факторами. В січні 1918р. Українська народна Республіка опинилася в критичній ситуації. Війська Радянської Росії, маючи підтримку місцевих більшовиків. захопили значну територію України і швидко наступали на Київ. Агресія здійснювалася під прикриттям саме декларованого обома воюючими сторонами федералізму. Крім того, приналежність УНР до неіснуючої російської федерації перешкоджала їй завершити мирні переговори з країнами Четверного Союзу. Все це неминуче штовхало керівництво УНР до самостійництва.
            Відзначивши марність зусиль запобігти «братовбивчій війні» українського і російського народів через політику російського радянського уряду і перешкоди до укладення миру , Універсал висловлював твердий намір не допустити, щоб російський, або якийсь інший уряд ,перешкодили Україні встановити бажаний мир «для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої»
             Щоб досягти цієї мети, «однині Українська Народна Республіка стає: самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державною українського народу». З усіма сусідніми державами – Росією, Польщею, Австрією, Туреччиною та іншими вона житиме в згоді й приязні. Разом з тим відзначалося, що ні одна з них не повинна втручатися в життя самостійної Української Республіки. «Власть в ній буде належати тільки народу України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу – селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву ради народних міністрів».

Універсал закликав усіх патріотів України стати на захист добробуту і свободи свого народу від більшовиків та інших напасників. Крім того, в ньому визначались заходи внутрішньополітичного й соціального характеру, в тому числі автономії для національних меншин.
ІУ Універсал – це одна з вершин державотворчої діяльності української Центральної Ради, яка протягом короткого часу привела Україну через автономію і федерацію до повної самостійності. На жаль, в силу багатьох як об’єктивних, так і суб’єктивних обставин Українська народна Республіка зазнала невдачі.

            Реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917-1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави – Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi держави не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всiх українських земель у власнiй державi.
          01 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР – К.Левицький, Л.Цегелоський, члени Директорiї – В.Винниченко, С.Петлюра, П.Андрiєвський, Ф.Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.
          03 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.
          Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята – Незалежностi i Соборностi.
           22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.
           З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.
           В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».
           Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.
Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.
           Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності.
           Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє.
          Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Виховна година
Тема: Обережно: коронавірус!
Мета: Познайомити здобувачів освіти з вірусними хворобами, зокрема коронавірусною інфекцією, шляхами їх передачі, методами профілактики. Дати визначення поняттям епідемія, пандемія. Розвивати вміння правильно діяти при контакті з хворими, вміння попередити захворювання. Виховувати свідоме і бережливе ставлення до свого здоров’я та здоров’я оточуючих.
Зміст виховної години.
Розповідь викладача.
Кожен з вас переніс хоча б одне вірусне захворювання (вітряна віспа, грип ГРВІ).Але ніхто не бачив його збудників, адже розміри вірусних частинок-віріонів - такі мізерні, що більшість з них можна побачити лише за допомогою електронного мікроскопу. Віруси – паразити клітин прокаріотів і еукаріотів, і поза клітиною-хазяїном не виявляють жодних ознак життя. Для свого розмноження вони використовують речовини та енергію клітини-хазяїна. Унаслідок взаємодії між вірусом та клітиною-хазяїном часто розвиваються різні захворювання.Перше відоме свідчення про вірусну інфекцію знайдено на давньоєгипетському барельєфі. На ньому зображений жрець з ознаками вірусного захворювання- паралітичного поліомієліту. (близько 3500 р. до н.е.)Багато тисяч років вірусні інфекції нищили населення Землі. Якщо для поширення вірусу виникали сприятливі умови, то відбувалися спалахи епідемій. Інколи вони переростали в пандемії.
Чим епідемія відрізняється від пандемії? (бесіда з учнями)
Найбільш смертоносні пандемії:Антонінова чума (165 рік до н.е.) (загинуло 5 млн)Чума Юстиніана (541-542 р.) (загинуло 25 млн)Чума «Чорна смерть» (1346-1353 р.) (загинуло 75-200 млн)Третя пандемія холери (1852-1860) (загинуло близько 1 млн)Пандемія «російського грипу» (1889-1890) (загинуло близько 1 млн)Пандемія грипу «іспанка» (1918-1920) (загинуло 20-50 млн)Пандемія «азійського грипу» (1956-1958) (загинуло 2 млн)Пандемія «гонконгського» грипу (1968) (загинуло 1 млн)Пандемія ВІЛ / СНІДу (пік) (загинуло 36 млн)
На початку 2020 року людство зіткнулося ще із однією страшною хворобою коронавірусною інфекцією, що спричинила пандемію. Близько 200 країн охопила ця вірусна хвороба.
Коронавірус-це гостре вірусне захворювання, що характеризується переважним ураженням дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. За походженням – зооносна інфекція.Існує кілька різновидів коронавірусу, що викликає захворювання у людини.Залежно від генетичних властивостей збудника виділяють три групи вірусів:·         віруси людини HCoV-226Е;
·         віруси людини HCoV-OC43, кишкові збудники HECoV;
·         коронавіруси SARS-CoV та MERS-CoV;
·         ротавіруси людини HNoV.
Коронавірус у людини першої або другої групи вважається збудником не важких респіраторних вірусних інфекцій.Найбільш важкі клінічні прояви можна спостерігати при зараженні наступними збудниками:
· вірус SARS-Cov викликає розвиток атипової пневмонії або тяжкого гострого респіраторного синдрому;
· вірус MERS-CoV викликає середньосхідний респіраторний синдром, для якого характерний розвиток гострої пневмонії та ниркової недостатності;
· вірус 2019 nCov викликає розвиток респіраторного дистрес-синдрому.
Для людини хвороботворними є респіраторні та кишкові коронавіруси. Найчастіше зустрічається респіраторний різновид захворювання, який зазвичай діагностується, як гостра респіраторна вірусна інфекція.
Віруси нестійкі у зовнішньому середовищі. Вони миттєво гинуть при температурі понад 56 градусів, руйнуються під дією хлороформу, формаліну, етилового спирту або ефіру. Коронавірус добре переносить заморожування.
Основні шляхи зараження та механізми розвитку
Причинами коронавірусу є мутації, в результаті яких з'являється новий тип вірусу. Джерелом коронавірусної інфекції, як правило, є хвора людина. При цьому, інкубаційний період невизначено довгий.Джерелом коронавірусу можуть бути деякі звірі (мавпи, птахи, змії та інші). Джерелом нового типу збудника (2019 nCov) стали, ймовірно, кажани. При цьому в даний час немає даних про те, що домашні тварини (такі, як собаки чи кішки) можуть переносити коронавірус 2019 nCov.
Збудники не можуть передаватися безпосередньо через предмети, дверні ручки, посилки, продукти, якщо дотримана гігієна рук і правила кулінарної обробки продуктів. Не можна торкатися забрудненими руками та предметами обличчя, носа, рота, очей. Тому руки рекомендується часто і ретельно мити з милом або обробляти дезіфікуючими засобами.
Що таке новий коронавірус SARS-CoV-2 (2019-nCoV)?Новий коронавірус 2019 року (SARS-CoV-2, або 2019-nCoV) — це новий вірус, який спричиняє розвиток респіраторних захворювань у людей (зокрема гострої респіраторної хвороби COVID-19) та може передаватися від людини до людини. Цей вірус уперше був ідентифікований під час розслідування спалаху в м. Ухань, Китай, у грудні 2019 року.
Симптоми
У людини, інфікованої SARS-CoV-2, розвивається респіраторне захворювання різної тяжкості із такими основними симптомами:· гарячка;· кашель; задишка (ускладнене дихання) Симптоми можуть проявитися через 2–14 днів після зараження новим коронавірусом.
У багатьох пацієнтів SARS-CoV-2 спричиняє запалення обох легень.
Чи є вакцина?
Наразі немає вакцини для захисту від SARS-CoV-2. Найкращий спосіб запобігти зараженню — уникнути впливу цього вірусу.
Чи є лікування?
Не існує специфічного противірусного лікування від COVID-19. Люди, інфіковані новим коронавірусом, можуть звернутися по медичну допомогу, щоби полегшити симптоми.
Як захиститися від інфікування:
·         уникайте близького контакту з тими, хто має гарячку або кашель;
·         не торкайтеся обличчя немитими руками;
·         часто мийте руки з милом чи обробляйте дезінфекційними засобами;
·         ретельно готуйте їжу, зокрема м’ясо і яйця;
·         уникайте незахищеного контакту з дикими та свійськими тваринами.
Як запобігти поширенню інфекції: якщо відчуваєте симптоми респіраторного захворювання, обмежте контакти з іншими людьми і використовуйте захисну маску для обличчя (її слід регулярно заміняти/знезаражувати); під час кашлю та чхання прикрийте рот і ніс зігнутим ліктем чи одноразовою серветкою, після чого викиньте серветку та вимийте руки;
·         необхідно дезінфікувати поверхні, яких торкалася інфікована людина.
Які алгоритм і тактика ведення контактних осіб?
30 січня 2020 року було отримано рекомендації щодо алгоритму і тактики ведення контактних осіб від Європейського центру з профілактики та контролю захворювань (ЄЦПКЗ).Згідно з цим алгоритмом, ті особи, які не мали близького контакту з новим коронавірусом, зокрема пасажири, що прибули з епідеміологічно неблагополучних районів, не підлягають спеціальному медичному спостереженню. Їм рекомендовано самостійні нагляд і термометрію протягом 14 днів з моменту останнього можливого контакту з новим коронавірусом. Ці заходи може бути припинено, якщо у них відсутні симптоми ГРВІ.Якщо температура підвищується, таким особам рекомендовано надягнути захисну маску і звернутися до лікаря.
Під час спілкування з добувачами освіти була опрацьована пам’ятка профілактики інфікування та поширення коронавірусу, змодельовані можливі життєві ситуації та розглянуті такі питання:
- Як знизити ризик інфікування?
- Як захистити інших від інфікування?
- Чи варто надягати медичну маску та коли її використання необхідне?
- Як правильно надягати, використовувати та утилізувати маску?
- Як залишитися здоровим під час подорожі?
- Безпека харчових продуктів.
Знання правил безпеки – запорука здоров’я.

Виховна година на тему: «Захисти себе від туберкульозу».

Мета нагадати учням про небезпечну хворобу туберкульоз; розглянути профілактичні заходи.

Всесвітній день боротьби з захворюванням на туберкульоз відзначається за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1993 року. Саме 24 березня 1882 року німецький мікробіолог Роберт Кох повідомив про відкриття збудника туберкульозу, за що й був у 1905 році відзначений Нобелівською премією з фізіології та медицини. Туберкульоз (або ТБ – скорочення від туберкульозна бактерія) – поширене й іноді смертельне хронічне інфекційне захворювання, яке передається переважно повітряно-крапельним шляхом. Найчастіше хвороба вражає легені, також може розвиватися патологічний процес в інших органах та тканинах. Лікування туберкульозу складне й вимагає прийому декількох видів антибіотиків протягом тривалого часу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), третя частина населення планети інфікована мікобактерією туберкульозу (МБТ). Щорічно на планеті виявляють 8-9 млн. осіб, які вперше захворіли на цю підступну хворобу, а помирає від неї близько півтора мільйона людей, абсолютна більшість з яких – мешканці країн, що розвиваються. За даними ВООЗ, у 2015 році 10,4 мільйона осіб захворіли на туберкульоз і 1,8 мільйона померло від цієї хвороби (в тому числі 0,4 мільйона серед людей, що живуть з ВІЛ). Понад 95% випадків смерті від туберкульозу стаються в країнах з низьким і середнім рівнем доходу.

Мета дня – підвищити рівень обізнаності населення щодо глобальної епідемії туберкульозу та розповісти про способи її профілактики та лікування. Цьогорічна тема Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, така ж сама, як і минулорічна – «Разом ліквідуємо туберкульоз: нікого не залишимо без уваги». Разом із світовим співтовариством, відзначають день боротьби із захворюванням на туберкульоз і в Україні (Указ Президента № 290/2002 від 22 березня 2002 року). Хоча за критеріями ВООЗ епідемію цієї хвороби в Україні начебто подолано (як зауважують деякі українські фахівці, це питання дискусійне), наша країна все ж віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз. За попередніми висновками експертної місії ВООЗ, в Україні за останні 5 років спостерігається стала тенденція до зменшення темпів захворювання та смертності на туберкульоз. У 2016 році близько 29 тис. українців захворіло на цю хворобу, що на 4,3% менше, ніж в 2015 році. У той час як захворюваність на туберкульоз знижується, спостерігається поширення мультирезистентного туберкульозу, а своєчасне виявлення та дотримання правильного лікування часто стає проблемою. Невтішними є показники дитячої смертності від цієї хвороби – вони останнім часом зросли, а також Україна вперше увійшла до п’ятірки країн з найвищим тягарем мультирезистентного (стійкого) туберкульозу (МРТБ). У 2016 році зареєстровано 8709 випадків МРТБ.

З метою підвищення рівня обізнаності населення про проблеми туберкульозу в Житомирський області проводився місячник боротьби з туберкульозом та відзначення Всесвітнього та Всеукраїнського дня боротьби із захворюванням на туберкульоз. Студенти КВНЗ «Новоград-Волинський медичний коледж» також долучилися до цих заходів. В рамках проведення місячника було проведено ряд важливих заходів. Студенти І та ІІ курсів писали диктанти з теми: «Туберкульоз». Студенти ІІІ та IV курсів прийняли участь у створенні санітарно-просвітницьких матеріалів (санбюлетнів, буклетів, інформаційних листків). За участю студентів групи Л32/ІІІ проводились інформаційні години для студентів І курсу на тему: «Зупинимо туберкульоз разом!». Студенти ІІІ та IV курсів мали можливість переглянути відеофільм «Мікроскопічні вбивці». Під час проведення місячника всі студенти та працівники коледжу мали можливість ознайомитись з матеріалами щодо проявів туберкульозу, його діагностики, способів запобігання хвороби.

24 березня, в день відзначення Всесвітнього та Всеукраїнського дня боротьби з захворюванням на туберкульоз, на всіх перервах в корпусі №2 студенти груп Л31/ІІІ та Л32/ІІІ розповсюджували санітарно-просвітницькі матеріали. Під час перерв в холі корпусу демонструвались презентація «24 березня – Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на туберкульоз» та відеоролік «Вся правда про туберкульоз». Також була проведена радіолінійка. В цей же день студенти ІІІ та IV курсів провели у всіх школах, інтернаті, вищих навчальних закладах міста санітарно-просвітницьку акцію «Зупинимо туберкульоз разом!». Будьте здорові та ніколи не хворійте!

______________________________________________________________________________

08.05.2020

Виховна година в умовах дистанційного навчання.
Тема:" 75 років Перемоги"

Мета: сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за здійснений подвиг, бажання вивчати історію, розвивати вміння учнів логічно мислити, співставляти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки, виховувати в учнів свідому любов до Батьківщини, повагу до героїчного минулого свого народу, пробуджувати позитивні почуття і викликати засудження аморального, антигуманного, виховувати повагу до традицій свого народу, виховувати в учнів усі якості громадянина, який братиме активну участь у формуванні майбутнього своєї держави.

Хід заходу

Класний керівник

Роки, обпалені війною… Чи близькі вони нам? Від слова війна пече у скронях... Живуть ще спогади і житимуть до безкінечності, бо є ще люди, яким пече від слова війна не тільки у скронях, а і у серці, у кожній клітині тіла, у невиліковній рані – душі. Ці люди ще поряд з нами – це наші дідусі, бабусі, їхні батьки.

Чи не замислювалися ви, чому у них очі глибокі-глибокі і сумні-сумні, чому їхня радісна посмішка швидше нагадує гримасу болі, чому на сьогоднішні життєві негаразди вони реагують незрозумілим поглядом, адже ми – нове покоління -- і не підозрюємо, що таке справжні «негаразди»?

А варто замислитись, варто розпитати, бо, не знаючи минулого, ми не можемо відчути дійсність, зрозуміти її, не зможемо передбачити майбутнє. У ваших очах цікавість. Справді, треба дізнатися про Велику Вітчизняну війну.

Війна... Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, колишні воїни - все подолали, все стерпіли. Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони мужньо пройшли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падали духом. Але ця війна залишає великий слід в історії нашої країни, в пам’яті кожної людини. В кожній сім’ї пам’ять про цю війну буде жити завжди, адже в кожній з них, чи то прадід, чи то прабабуся, брали у ній участь. Скільки разів доводилося слухати розповіді про страшні події. Особливе місце в пам’яті займає розповідь про Сталінградську битву, Курську дугу, бої під Кривим Рогом. На війні багатьох було поранено і на все життя в них лишилося тавро від Великої Вітчизняної війни.

Все далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну.

Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не пощадив самого життя, заради щастя нинішніх поколінь. Подумайте тільки, яке величезне щастя випало наступним покоління – шістдесят років мирного життя.

Так, саме 75 років над нами тихе, мирне небо. Ми радіємо, що можна спокійно навчатися, мріяти, жити. Але потрібно завжди пам’ятати, якою дорогою ціною завойоване наше щастя.

1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного відпочинку. Червень – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в красі та силі … Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави … І раптом – війна.

Війна … Вам це слово відомо лише з історії, розповідей ветеранів-фронтовиків, зі спогадів про суворі минувші дні. Я впевнена, якщо комусь із вас довелося чути розповіді людей, котрі пережили це страхіття, то ви слухали з завмиранням серця, як якусь незвичайну страшну історію. Давайте й ми з вами на нашому уроці згадаємо ті страшні події, ті незвичайні подвиги, щоб потім пам’ятати про них усе життя

22 червня 1941 рік, о 4 годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни, вчинила варварський напад на нашу Батьківщину. Саме в цю чарівну ніч ворожі бомби і снаряди впали на мирну землю. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї…

Минули дні і роки пролетіли,

А дня того забуть ніхто не міг.

Тут навіть сосни з горя посивіли,

Тут навіть камінь плаче край доріг.

Хіба ж забудеш, як палили хати?

Гойдались мертві у страшній петлі,

І на шляху валялися хлоп’ята,

Багнетами прибиті до землі.

Хіба ж забудеш, як сліпого діда

В звірячій злобі витягли крізь дим.

До танків прив’язали людоїди

І розірвали надвоє живим.

Фашисти хотіли зруйнувати все, що було створено розумом та працею людей. А що вони хотіли зробити з самим українським народом? Частину його знищити, а частину перетворити в рабів.

Село горить, валує чорний дим,

Пожежа в небі аж регоче.

Упала мати на поріг… і їй

Вже не розплющить більше очі.

Шість місяців дитяткові лише,

Воно шука матусі груди.

Покривджене воно не зна іще,

Що більше матері не буде…

Влаштовувалися десятки тюрем, таборів для військовополонених, в яких знущалися жорстоко і бездушно над нашими людьми. Фашизм приніс з собою звірства, розруху, голод, сльози, смерть. У страхітливому вогнищі війни народилися мільйони героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь вільних і чесних людей світу. Є герої відомі всім, є герої – маловідомі, а є – і взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність, вимірюється не знаменитістю. На знаменитість ніхто із героїв в ті моменти і не розраховував. Просто вони знали і завжди собі повторювали: “Якщо не я, так хто ж…” І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини, солдати здійснювали неймовірні подвиги.

Я думаю, що хтось із вас чув історію про солдата, який дав можливість своїм товаришам продовжити атаку і взяти древнє польське місто Коло, - закривши грудьми амбразуру ворожого дзоту. Подвиг його не забутий. Ім’ям Миколи Носулі названа вулиця в його рідному місті в Донецькій області. Наші люди проявили неповторну мужність, відстоюючи волю і незалежність своєї Батьківщини.

За героїчні подвиги у Великій Вітчизняній війні звання Героя Радянського Союзу удостоєно понад 11 тисяч чоловік. В числі відважних захисників Вітчизни були і діти.

Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гайдалися тіні,

На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині

Вісімнадцять – не більше – літ.

І хоч були вони зовсім юними і їм дуже хотілося жити, вчинки їх були вже не дитячими, зневажливо ставилися до своїх мучителів і ні за яких умов, навіть, коли йшлося про життя чи смерть, вони не зраджували своїх друзів, свою Батьківщину…

Очі з лоба вилізли дико

Надірвався і тріснув крик

– Хлопець виплюнув кашу в пику

Свій навіки німий язик.

Розстріляли його на світанні

За селом у глибокім рові…

І вставало, немов повстання,

Ранком сонце в його крові.

Діти війни… Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність, а найголовніше – позбавила права жити. Не можна забути сповнені тугою їхні очі, опухлі від голоду животики, опущені в німому відчаї головки і маленькі рученята, які міцно тримали свою єдину іграшку. А скільки останків дітей, їхніх іграшок було розкопано після війни на подвір’ях шкіл, чи знайдено в попелі згорілих будинків. Гнів перехоплює подих при згадці про ці страшні звірства фашистів.

Тож давайте пом’янемо загиблих хвилиною мовчання (хвилина мовчання).

Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Я знаю, що пройдуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнена, залишиться пам’ять про них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь. Бо без пам’яті немає майбутнього. Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… Хто покрив рідну землю собою.

Наталія Бучинська "Перемога"

https://www.youtube.com/watch?v=NMcW4CrMM7o

Виховна година

« Наркоманія в молодіжному середовищі »

Мета: сприяння попередженню формування в учнів шкідливих звичок (наркоманії); розвиток у підлітків усвідомленого неприйняття до наркотиків;

Класна година присвячений одній найактуальніших, серйозних і в той же час страшних проблем сучасності - наркоманії. Ми познайомимося з вами з історією виникнення наркотиків, розглянемо основні причини вживання наркотиків серед підлітків, дізнаємося про їх вплив на організм людини, а також поговоримо про профілактику наркозалежності у підлітків.

План нашого Класного години:

1. Історія виникнення наркотиків.

2. Причини вживання наркотиків

3. Вплив наркотиків на організм

4. Профілактика наркозалежності.

Наркотики руйнують і забирають мільйони життів щороку. Близько 200 мільйонів людей у всьому світі пов'язали своє життя і наркотики. Більшість молодих людей навіть не розуміє повною мірою якої шкоди вони завдають собі і своїм близьким з черговою дозою. Так що ж таке НАРКОТИКИ?

Наркотики - це речовини, здатні викликати стан радісного сп'яніння - ейфорію, а при систематичному застосуванні - звикання і жорстку залежність. Наркоманія - це хвороба, викликана систематичним вживанням наркотичних речовин, проявляється психічною та фізичною залежністю від цих речовин.

1) Знайомство людини з наркотиками сталося ще на зорі людства. Займаючись збиранням, стародавні люди діяли методом проб і помилок. Так, за деякими рослинами були помічені здатності змінювати свідомість після їх вживання. Уже в перших похованнях (70-50 тис. Років до н.е.) були виявлені лікарські рослини: деревій, золототисячник, хрестовик, ефедра, алтей, що підтверджує раннє накопичення і збереження знань про лікарські властивості рослин. Пізніше, з розвитком людського суспільства, рослини, що володіють наркотичним ефектом, стали вважатися священними і використовувалися цілителями і жерцями як ліки і засобів спілкування з духами і богами. Вживання цих рослин строго контролювалося. Прості смертні не могли вживати наркотики без відома священнослужителів або вождів. Римське суспільство одне з перших зіткнулося з наркоманією як з соціальним явищем. Після прийняття християнства Римською імперією церква офіційно засудила широке застосування опію, а падіння Західно-Римської імперії під натиском варварів поставило крапку у вживанні опію в Західній Європі. Переломним моментом в історії розвитку наркотизації стали перші хрестові походи (X-XII ст.) З XVI століття в Росії стали використовувати опіум, коли в 1581 році в Москві відкрилася перша царська аптека з англійським аптекарем Джеймсом Френчем, які привезли з собою серед інших ліків і опіум . Надалі російські царі закуповували його неодмінно у англійців або на сході. З XIX століття опіум стали застосовувати не тільки як снодійне або знеболюючі, але і як засіб для лікування психічних захворювань і алкоголізму. У 19 столітті крім опіуму широко став використовуватися морфін. Чи не могло не позначитися і приєднання Центральної Азії до Росії. Тісне зіткнення двох культур неминуче призводило до обміну досвідом. великий спалах наркоманії була в 20 роки XX століття. У 70-80 рр стали з'являтися різні субкультури (панки, хіпі, растамани), які широко використовували наркотичні речовини. І ось уже до кінця 20 і початку 21 століття ми зіткнулися з чумою XX1 століття - наркоманією. Темпи зростання цього захворювання жахають, а статистика смертності від наркоманії перевищує будь-який існуючий захворювання. Наркоманія - це шлях до злочину і в'язниці, до смерті і відчаю. Ось чому на рівні законодавства встановлена кримінальна відповідальність за незаконне виготовлення, придбання, пересилання, зберігання, перевезення або збут наркотиків, організацію або утримання місць розпусти для їх споживання.

Стадії наркоманії:

На першій стадії виникає психічна залежність. Вона розвивається вже після першого вживання.

2 стадія. Через 1-2 місяці залежність переходить у фізичну.

3 стадія настає після 6 місяців регулярного вживання наркотиків, такі люди вже небезпечні для суспільства. Вони не контролюють свої дії і діють виключно з метою добування наркотичної речовини.

2) Причини прийому наркотиків у підлітків.

СІМ'Я. Відсутність гармонії в повній сім'ї також є фактором ризику. Не варто строго оцінювати непослух, погану успішність, відчуження дитини в сім'ї, де не можуть уникнути конфліктів, де найбільше переслідують, пригнічують одного з членів сім'ї, де у батьків постійні «секрети» і недовіру по відношенню один до одного і до дітей, де дитина ізольований від оточуючих, від однолітків, де низький матеріальний і культурний рівень, побиття і психологічне насильство дітей, насильство між батьками. У таких дітей виникає почуття самотності, нудьги, легко народжуються заздрість до ровесників, занепокоєння, депресії, страхи або ж агресивність, брехливість, войовничість, пов'язані з переживанням самотності, порожнечі, непотрібності.

Психологічні чинники. Доброю нагодою спробувати наркотики стають емоційні розлади, депресії, потреба вирівняти настрій. Підлітковий вік з його нестійкою самооцінкою і емоційної вразливістю - найбільш зручний час прилучення до наркотиків. Прагнення до самостійності і незалежності, в першу чергу, від батьків;

Біологічні фактори. Різні люди по-різному реагують на токсичні і біологічні впливи. В епідемію хворіють не всі, при масових отруєннях деякі залишаються здорові. Люди по-різному переносять спеку і холод. Наркотична залежність теж розвивається далеко не у всіх. Пробують наркотики набагато більше людей, ніж хворіють на наркоманію. Однак особливо схильні до тієї чи іншої речовини хворіють наркоманією з першого разу. Спадковість відіграє величезну роль. Фахівці виділяють кілька мотивів: З цікавості, За компанію, Самоствердження, Втіха, Заради задоволення, доступність придбання наркотиків.

3) Які ж наслідки прийому наркотиків?

Вплив наркотику на людину такий, що він входить в життя наркомана, в його організм, втручається в обмінні процеси. Немає жодного органу, жодної системи організму, жодної сфери біологічної та соціальної життєдіяльності людини, які не піддавалися б його згубного дії. Наркотики вражають в першу чергу найбільш складний, вищий відділ нервової системи - кору головного мозку. Більшість наркоманій ведуть до зниження інтелекту. Коло інтересів різко звужується і обмежується основною метою - добути наркотики. Наркотики, потрапляючи в організм, дезорганізують психічні процеси, призводять до якісних порушень сприйняття кольору, форми предметів, звуків, втрачається відчуття часу і простору. Порушення серцево-судинної системи у наркоманів виявляються болем в області серця, порушенням ритму його скорочень, задишкою, серцебиттям. Навіть у підлітків, що вживають наркотики, електрокардіограма така ж, як у дорослого в передінфарктному стані. Наркомани часто страждають на такі специфічні й інфекційні захворювання.

Наркомани ніколи не оголюють тіло, вони не відвідують пляжі, не беруть участі в спортивних іграх, уникають ситуацій, в яких необхідно оголити руки; навіть жарким літом вони носять одяг з довгими рукавами. Наслідки наркоманії такі, що це життя наркомана - це повільне безперервне згасання. З кожним прийомом наркотику сильніше затягується петля, все ближче людина наближається до смерті. Найсумніше те, що найбільші жертви в ненаситну пащу наркоманії приносить саме молодь. Наркомани, як правило, не вмирають природною смертю в старості. Вони не доживають навіть до зрілості, вмираючи в молодому і рідше - в середньому віці. Як би організм не пручався постійної інтоксикації, але майже ніхто з наркоманів не доживає до 40 років. Як правило, третина наркоманів вмирають протягом 5 років після початку вживання наркотиків. Зазвичай середня тривалість життя хронічного наркомана не перевищує 30 років, у зв'язку з тим що організм не витримує постійного виснаження

4) Профілактика наркозалежності. Як допомогти наркоманам? Щороку мільйони жителів звертаються в спеціалізовані клініки в спробі вилікуватися від наркоманії. У багатьох випадках потрібно не просто детоксикація організму, а тривале лікування і відновлення. У деяких випадках лікування наркоманії дає результати, але в більшості випадків все зводиться до рецедивов. Існує безліч методик, які допомагають позбутися від наркозалежності. Серед них виділяють психотерапію, гіпноз, кодування, медикаментозне лікування. Може бути проведено лікування наркоманії анонімно або групами. З наркоманією важко боротися, але боротися потрібно. Ні в якому разі не можна опускати руки і залишати людину напризволяще.

Профілактичні заходи повинні проводитися в кожній родині. Батькам потрібно уважно стежити за дітьми, за їхнім оточенням. Потрібно грамотно розподілити режим дня, щоб дитині було цікаво займатися якимись справами крім навчання, щоб він не тинявся від неробства (гуртки, секції, більше часу батькам проводити з дітьми, можливі спільні заняття спортом). Якщо серед ваших знайомих є наркомани або ті, хто хоча б раз пробували наркотичні речовини, не соромтеся, поговоріть з ними, спробуйте розповісти їм про шкоду наркотиків. Якщо ви не знаєте як вчинити в тій чи іншій ситуації зверніться до друзів за допомогою, до батьків (немає контакту з батьками-поговоріть з учителем, класним керівником). Не тримайте в собі свої проблеми, проблеми близьких вам людей!

Тест «Ти й наркотики»

Яку відповідь ти вибереш у даній ситуації?

1. Цигарки в нашому житті – діло дуже звичайне. Навіть у школі. Як ти ставишся до паління та до людей, які палять?

А. Я вважаю, що курці отруюють будь-яке приміщення та перетворюють усіх навколо на пасивних курців.

Б. Кожен повинен самостійно вирішити, де він палить, будь-які заборони зайві.

В. Палити можна, але не будь-де.

2. Скоро іспити. Всі твої товариші нервують, хвилювання досягло найвищої межі. Хтось приніс заспокійливі таблетки і пропонує їх тобі. Візьмеш?

А. Так, я візьму таблетку, але тільки в тому разі, якщо я вже зовсім розхвилювався.

Б. Ні, мені ліньки думати про те, де брати цю таблетку наступного разу, коли її не запропонують.

В. Ні, я не потребую штучного заспокоєння.

3. На вечорі по колу йде цигарка «з травичкою». Всі твої друзі, один за одним затягуються, і зараз твоя черга. Як ти вдієш?

А. Я в будь-якому разі хоч раз, але спробую.

Б. Ні. Я не стану цього робити, краще піду з вечора.

В. Я сам не візьму цигарку, а над цими дурними буду насміхатися.

4. Зібралась весела компанія, настрій стає все більш піднесеним. Гості сміються, танцюють. Ти приходиш із запізненням, коли решта вже випили. Як ти будеш поводитись?

А. Вип’ю два-три келихи, щоб наздогнати інших.

Б. Я терпіти не можу, коли в компанії гарний настрій залежить від випивки, я краще побуду якийсь час і піду.

В. Мені однаково, якщо інші п’ють. У мене самого настрій гарний і без того.

5. Деякі кажуть: «У наркотиках немає нічого страшного, необхідно тільки правильно поводитися з ними». А ти у це віриш?

А. Той, хто так вважає, обдурює себе.

Б. Так, це відповідає дійсності, за винятком особливо важких наркотиків.

В. Усі наркотики небезпечні, але якщо раз-другий спробувати, нічого не станеться.

6. Існує думка, що «круту» музику й наркотики не можна розділити. А ти як вважаєш?

А. Можна творити гарну музику, не користуючись наркотиками.

Б. Уживаючи наркотики, взагалі не можна слухати музику.

В. Усі музиканти що-небудь уживають.

7. Твій приятель просить тебе непомітно дати йому гроші в борг. Ти знаєш, що він регулярно вживає наркотики. Чи позичиш ти йому?

А. Так.

Б. Ні.

В. Тільки в тому випадку, якщо буду знати навіщо вони йому.

8. Ти закохався! З твоєю подругою ви проводите вечори з її компанією. Ти помічаєш, що всі з цієї компанії й твоя подруга не проти пропустити келих-другий або вжити щось серйозніше. Що скажеш?

А. Якщо там весело, чому б і ні?

Б. Не обов’язково часто проводити час у цій компанії.

В. Ця компанія загрожує моєму коханню.

Результати тесту

Підрахуйте кількість балів за свої відповіді.

№ питання	А	Б	В
1	10	0	5
2	5	0	10
3	0	10	5
4	0	10	5
5	10	0	5
6	10	5	0
7	0	10	5
8	0	5	10

0-20 балів. Ти поводишся так, начебто проблеми наркотиків взагалі не існує у природі. Здається, ти зовсім не відносиш до наркотичних речовин алкоголь, наркотики. Але зверни увагу, що більшість наркоманів – алкоголіки. Поміркуй ще раз над своїм ставленням до наркотиків. Мабуть, тобі треба поговорити з тими, кому ти віриш, - з учителем або батьками, зі знаючими лікарями.

21-50 балів. Не можна стверджувати, що ти такий вже «паїнька». Час від часу ти не проти пропустити келих, але вважаєш, що тобі нічого не загрожує, що ти контролюєш ситуацію. Але тобі треба бути уважним: під впливом компанії ти можеш спробувати наркотики. Той, хто набрав 0-50 балів, належить до «групи ризику» і йому треба бути дуже обережним.

51-80 балів. Наркотики ніколи не стануть для тебе серйозною проблемою. Але не вступай в іншу крайність – не виступай щодо інших у ролі мораліста.

10.06.2020

Вітаю випускників 2019-2020 навчального року! Ви кращі! Бажаю вам успіхів!

Зірковий випуск

https://www.youtube.com/watch?v=YOnRN3bvCQ8

2020-2021 навчальний рік

Вересень 2020

Група 4/19

Виховна година за темою : " Ми за здоровий спосіб життя"

вересень 2020

Виховна година за темою: «День пам’яті захисників України»

Мета: Вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України; сприяння усвідомленню у молоді ціни незалежності, необхідності захисту нашої держави та необхідності гідного вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Боротьба українського народу за незалежність тривала багато століть. Національна пам'ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров'ю шляху, що лише наприкінці ХХ ст. призвів до проголошення незалежності України і створення власної самостійної держави.

Історична довідка
Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Дієвої Армії Української Народної Республіки та
Галицької Армії Західноукраїнської Народної Республіки, воїни Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, воїни Української Повстанської Армії протягом століть мужньо билися із ворогами України у тисячах битв та боїв, здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.
Український народ завжди з шаною ставився до своїх героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам'яті. На великих просторах України в кожному регіоні були свої особливості поховань і проведення тризни, створювалися свої звичаї вшанування загиблих захисників українського народу та країни.
Вперше на державному рівні темою вшанування пам’яті полеглих захисників України почали опікуватись урядові установи Української Народної Республіки. Всі спроби закласти підвалини такої політики на українських землях (1917 – 1920), наприклад, спорудити на честь Героїв Крут окремий монумент у Києві, зазнавали невдачі. Через постійну загрозу самому існуванню незалежної України, до питання обліку поховань українських воїнів та до увічнення їхніх подвигів повернулись лише після 1920 року – на західних українських землях та в еміграції.
Так, у 1920 році, стараннями генерала Марка Безручка та групи українських старшин у Варшаві було засновано Українське військово-історичне товариство (УВіТ), що розпочало збір матеріалів з історії Визвольних змагань. Міністерство сповідань та особисто Іван Огієнко розробили проєкт «Синодика Славних Лицарів Українських» – спеціальних пом’яників для українських православних парафій на Західній Україні та в еміграції, в яких були записані короткі відомості про полеглих козаків та старшин Армії УНР.
Протягом 1920-х років на сторінках українських видань регулярно з’являлися публікації на тему збереження українських військових цвинтарів та окремих могил, в яких, зокрема, наголошувалося про необхідність встановлення більш довговічних надгробних пам’ятників на могилах героїв, а також меморіальних табличок на надгробних хрестах. У 1921 році львівська друкарня «Діло» видала брошуру сотника Армії УНР Михайла Обідного «В обороні могил полеглих лицарів». Брошура стала першою серйозною працею на тему увічнення пам’яті полеглих українських героїв.
Полтавець Михайло Обідний вперше запропонував запровадити єдиний день вшанування полеглих захисників України – 22 травня («на Святого Миколая»). Ця пропозиція прозвучала ще задовго до появи Свята Героїв. Цей день він запропонував назвати «Днем полеглих».
У березні 1927 року у Львові виникає Українське товариство охорони воєнних могил (ТОВМ), яке діяло протягом міжвоєнного періоду (1927-1939 рр.) на території всієї Галичини та навіть за її межами.
Діяльність Українського військово-історичного товариства, Товариства охорони воєнних могил, праця сотника Армії УНР Михайла Обідного є не лише прикладом для роботи сучасних державних інституцій, – їх доробок став фундаментом для формування державної політики у сфері увічнення пам’яті та героїзації загиблих захисників України.
Історія циклічна, і боротьба з колоніальною державою вже тягнеться віками. Орша, Конотоп, Крути, Вапнярка, Гурби, Савур-Могила, Донецький аеропорт, Дебальцево – у цих та сотнях інших боїв українське вояцтво самовіддано, не шкодуючи себе та знищуючи ворогів, боронило Україну від одного і того ж агресора. Спливають століття, але ворог України – той самий: Московія, Російська імперія, Радянська Росія, Російська Федерація.
Окремою сторінкою цієї споконвічної боротьби та незламності стали бої із російським агресором наприкінці літа 2014 року. Їх трагічним та героїчним символом, але водночас і прикладом нездоланності воїнського духу українців став Іловайськ, де українські воїни – військовослужбовці та добровольці – опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. Саме там, у полях соняхів, знову проявився генетичний код української нації – нації героїв. Під пекучим сонцем, з Україною в серці, згадавши звитягу пращурів, українці з гаслом «Свобода або смерть!» билися до останнього, гинули, але перемагали ворога своєю стійкістю і непохитністю, навіть коли потрапляли в полон.
Станом на 25 серпня 2014 року російські регулярні війська, сепаратистські та іноземні добровольчі терористичні формування здійснили стратегічне оточення українських військ, які знаходились у цьому районі (батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б»). Українське командування розраховувало деблокувати оточені війська за допомогою наявних і досить численних резервів. Але частини, призначені для деблокування, складалися переважно з нещодавно мобілізованих людей, які не мали уявлення про бойові умови, в які потраплять, і були психологічно не готові до них.
Очільник Російської Федерації , граючи роль миротворця, 27 серпня 2014 року пообіцяв відкрити для українських підрозділів гуманітарний («зелений») коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.
За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 42 вважаються зниклими безвісти.
Загибель або поранення українських військовослужбовців та добровольців викликають у нас біль і справедливу ненависть до окупанта. Але навіть в праведному гніві маємо єднатися в прагненні до перемоги над ворогом, вміти протистояти ворожій пропаганді і не втрачати тверезого погляду на події минулого.
На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» від 23.08.2019 року No 621, встановивши День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – пам’ятну дату, яка щорічно відзначається 29 серпня.
Всеукраїнська акція «Сонях пам’яті» та інші заходи вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
Використання соняха як символ Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
Оголошення 29 серпня о 10:00 загальнонаціональної хвилини мовчання на вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
Однією із традиційних та водночас емоційних форм вшанування пам’яті є хвилина мовчання. Так, загальнонаціональна хвилина мовчання є об’єднуючим чинником всього українського народу у скорботі та глибокій повазі до загиблих.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 року No 1096-р, затверджено комплексний план заходів, яким передбачено проведення хвилини мовчання о 10:00.
Отже в процесі реалізації та з метою охоплення ширшої аудиторії громадян України хвилина мовчання буде оголошена по теле- і радіоканалах.
Ключові інформаційні повідомлення
День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відзначається 29 серпня – саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових та загинула найбільша кількість українських воїнів.
Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами, сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, став сонях.
Надзвичайно важливо згадувати та гідно вшановувати подвиг захисників, які віддали найцінніше у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – своє життя. Вони стояли насмерть за кожного з нас – за те, щоб майбутнє покоління мало гідне майбутнє у незалежній країні, а всі ми могли розвивати громадянське суспільство та робити Україну кращою. Ми схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нашими містами, даючи нам можливість у цей час вчитися, працювати, розвивати соціальні ініціативи та відстоювали демократію й права людини тут, у тилу.
Гасло інформаційної кампанії: «Живі, поки пам'ятаємо»
Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Україна щодня пам’ятає воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність, але цей день – для гідного вшанування їхньої пам'яті. День, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам та виявити пошану, вдягнувши символічний сонях пам'яті та схиливши голову під час хвилини мовчання. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Адже герої живі, поки жива пам’ять про них.
Тож закликаємо всіх українців 29 серпня о 10:00 спинитися та вшанувати загиблих захисників хвилиною мовчання. Де би ви не були – на центральних площах чи на кладовищах, під час роботи чи подорожі – рекомендуємо за можливості припинити будь-які роботи, зупинити транспортні засоби на узбіччі (дотримуючись безпеки поводження на дорозі), дотриматися режиму мовчання в ефірі теле- та радіоканалів, під час стріму на онлайн- платформах, щоб віддати дань тим, хто загинув за Україну, та висловити підтримку їхнім сім’ях, рідним та побратимам.

25.11.20 в умовах дистанційного навчання.

Виховна година за темою: " На воді, на суші, вдома,все безпечно, все знайоме!"

Мета: нагадати учням про безпечнє поводження підчас дистанційного навчання.

Перевірка знань учнів з БЖД за посиланням.

Вікторина з БЖД

https://learningapps.org/1867837

28.12.20

Онлайн виховна година за темою : " Підсумки результатів навчання у групі 4/19 за І семестр 2020-2021 н.р."

Шановні здобувачі освіти 4/19, буду чикати зустрічи з вами 28.12.20 в 14-00 за посиланням

https://meet.google.com/cdq-ekdv-jpm

Шановні батьки групи 4/19 , 28.12.20 в 18-00 відбудуться батьківські збори онлайн.

Буду чекати зустрічі з вами за посиланням https://meet.google.com/uaw-grsc-vqk

22.01.21

Виховна година за темою:«Одна, єдина, нероздільна, вільна Україна»

Інформація до проведення заходу.

22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.
           З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.
           В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».
           Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.
Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.
           Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви на вівтар незалежності, соборності, державності.
           Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє.
          Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Інформація за посиланням

https://docs.google.com/drawings/d/1edNI1fqoWlGWQ3HY6qE8ye-U329S6gbSp1KfTyGrLvc/edit?usp=sharing

Шановні здобувачі освіти ! 27.01.21 у 14-00 чекаю зустрічі з вами на позакласному заході за темою:"Водно-болотні угіддя, вода і життя – нероздільні!"

за посиланням:https://meet.google.com/hcn-xieb-xpc

Вітаємо жінок зі святом Весни! 8 березня 2021! ДНЗ "Запорізьке МВПУ" (онлайн -концерт)

https://youtu.be/DL79yx-CGlg

09.05.21

З Днем Перемоги!

Пам'ять

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

В. Симоненко

https://youtu.be/flkKlknfEco

19.05.21

Виховна година за темою:" Безпечна дорога до дому !"

Мета:розширювати про дорожню розмітку та пішоходний перехід ;сприяти формуванню практичних навичок правильного переходу дороги, дотримання правилдорожнього руху; розвивати пам’ять, логічне мислення.

Хід заходу

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація знань учнів

Відгадування загадок

1.Різні очі є у мене:

Червоне,жовте і зелене.

Можу ними я сказати:«Йти», «Стояти», «Зачекати».

2.Що за коник полосатий

На дорозі коло хати?

«Зебра», кажуть, уляглась-

Звідкіля вона взялась?

«Зебра» в нас на переході –

Та чи є така в природі?

3.Стоять вони всі при дорозі,

Допомогти людині в змозі,

Усюди — близько і далеко,

Надійні сторожі безпеки.

Одні із них нам сповіщають,

А інші — щось забороняють,

Попереджають нас завжди,

Аби не трапилось біди.

Вартують на узбіччях тихо,

Оберігають нас від лиха.

Ти тільки будь уважним дуже,

Їх слухайся, шановний друже.

Це знає кожен, знає всякий —

Слід поважать дорожні ...

Розповідь викладача з елементами бесіди.

Поговоримо про правила дорожнього руху.

Відомо всім, що найдорощий скарб людини – це її власне життя і здоров’я.

Необережність на вулиці часто призводить до втрати не тільки здоров’я, а й навіть життя.

Тому, щоб уникнути небезпечних для нашого життя ситуацій, ми маємо знати правила дорожнього руху.

Завдання за посиланням https://learningapps.org/view10560942

До дня захисту дітей.

https://youtu.be/aBeIxV0EqJc

Група 4/19 2020-2021 навчальний рік.

Блог Землякової Людмили

Виховна діяльність

Наталія Бучинська "Перемога"

Зірковий випуск

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Архив блога